Міжкультурна комунікація

Тип: На вибір студента

Кафедра: англійської філології

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
93Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
916Іна-51М, Іна-52М,

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
916Іна-52М
Іна-51М

Опис курсу

Міжкультурна комунікація  — наука, яка вивчає особливості вербального та невербального спілкування людей, що належать до різних національних та лінгвокультурних спільнот.

Міжкультурна комунікація як наука виникла з практичних потреб аналізу та узагальнення причин комунікативних невдач і конфліктів, зумовлених незнанням національно-культурних особливостей або їх нехтуванням. Міжкультурна комунікація перебуває у тісному зв’язку з багатьма галузями знань: етнологією, культурологією, мовознавством, історією, психологією, соціологією та ін. Особливе місце вона посідає в системі мовознавчих і суміжних наук, до якої належать лінгвокраїнознавство, етнолінгвістика, лінгвокультурологія, психолінгвістика, прагмалінгвістика, когнітивна лінгвістика, соціолінгвістика. Як самостійна наукова галузь, МК має свій об’єкт і предмет дослідження і посідає належне місце серед інших наук.

Об’єктом міжкультурної комунікації є спілкування представників різних національних і лінгвокультурних спільнот, а предметом — прийняті в національних спільнотах мовні стереотипи і норми поведінки, спілкування, певні «культурні сценарії» різних дій, усталені моделі сприйняття та оцінювання предметів і явищ, соціально унормовані звички, традиції, ритуали, дозволи, заборони тощо.

 

Метою та завданням курсу є формування у студентів міжкультурної компетентності, необхідних знань про різні народи та культури з метою уникнення конфліктів та встановлення комфортних умов комунікації в різних сферах та життєвих ситуаціях як на рівні міжособистісного спілкування, так і на міжкультурному рівні

 

Результати навчання:

  • знати: основні поняття теорії комунікації. Основні моделі комунікативної діяльності (К. Шеннон, Г. Лассвелл, Р. Якобсон). Семіотичні основи комунікативної діяльності. Поняття коду. Вербальний та невербальний типи комунікації.  Предмет, об’єкт, суб’єкт міжкультурної комунікації. Поняття культури. Взаємозв’язок культури і комунікації. Особливості культур різних народів світу. Поняття культурної ідентичності. Інкультурація і соціалізація. Основні теорії міжкультурної комунікації (Е. Холл, Г. Хофштеде). Детермінанти/ «виміри» (Хофштеде) міжкультурної комунікації: ставлення до природи; ставлення до часу; ставлення до простору; ставлення до спілкування; ставлення до особистої свободи тощо. Природа міжкультурних непорозумінь й конфліктів і засоби виходу з них. Поняття культурного стереотипу. Стереотипи та національний характер. Механізми стереотипізації. Шляхи засвоєння іншої культури. Поняття «культурний шок». Психологічні механізми та етапи акультурації. Поняття комунікативної компетенції. Емпатія і толерантність. Рівні міжкультурної компетенції й засоби її підвищення. Модель засвоєння чужої культури М. Беннета.

вміти: оперувати знаннями культури у процесі комунікації; застосовувати на практиці отримані знання у конкретних ситуаціях міжкультурного спілкування; володіти способами поведінки у проблемних комунікативних ситуаціях; ставитися із повагою до мов, традицій та культур інших народів; володіти навичками ефективної кроскультурної взаємодії у професійних сферах вивчення та викладання іноземної мови.