06 травня 2026 року відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури “Методологічні горизонти сучасного літературознавства” (керівник проф. – Л. Мацевко-Бекерська). Аспірант кафедри світової літератури Андрій Верцімага представив доповідь “Мегаполіс як локус сучасної цивілізації у романі Мартіна Еміса «Гроші: записка самогубця»”. В доповіді були проаналізовані особливості репрезентації мегаполіса в одному з ключових текстів британського постмодернізму та чи не найгострішій сатирі на десятиліття Р. Рейгана й М. Тетчер. Роман описує існування режисера телевізійних рекламних роликів Джона Селфа у двополюсному просторі Лондона і Нью-Йорка, що відкриває унікальну перспективу дослідження природи мегаполіса, видовищної свідомості та комодифікованих людських стосунків.

У доповіді була розкрита інноваційна наративна архітектоніка твору, побудована на безперервному монологічному потоці свідомості гомодієгетичного недостовірного наратора-протагоніста, і особливості фреймової організації роману як передсмертної записки, адресованої читачеві. Досліджено систему персонажів через призму метатекстової функції імен (John Self, Fielding Goodney, Selina Street, Martina Twain, Lorne Guyland) та постмодерністського прийому металепсису – появи персонажа на ім’я Мартін Еміс. Особлива увага приділяється просторовій проблематиці роману: Лондон і Нью-Йорк проаналізовано як двополюсну символічну структуру, що реалізує опозиції старого та нового капіталізму, побуту й шоу, історії та гіперреальності, і водночас зливається в єдину тотальну мережу грошей. Детально проаналізовано художні засоби – мовностилістичні особливості, лейтмотиви (гроші, порнографія, цуґцванг, видовище), ключові символи (кімнати 101 і 666, шахова партія, “money colour”), колористику та просторово-часову організацію через систему гетеротопій. Підкреслюється значення інтертекстуального пласту – алюзій на Шекспіра, Орвелла, Кафку, Сола Беллоу, Т. С. Еліота, що функціонує як знак втраченої культури в добу її комерціалізації. Обґрунтовано теоретичну основу дослідження, яка спирається на концепції культурної логіки пізнього капіталізму (Ф. Джеймсон), гіперреальності й симулякрів (Ж. Бодріяр), гетеротопій (М. Фуко), суспільства видовища і психогеографії (Ґі Дебор).

А. Верцімага зробив висновок про те, що роман Еміса репрезентує постмодерністський підхід до зображення мегаполіса як активного агента сюжету, мови, якою промовляє катастрофа, та семіотичної матриці, що формує суб’єктність героя, поєднуючи експериментальну форму “роману голосу” з глибоким сатирично-етичним дослідженням природи посткапіталістичної цивілізації й індивідуальної відповідальності в умовах тотального видовища.

В дискусії взяли участь присутні, акцентувавши на історичних та ідеологічних паралелях наративу з важливими подіями другої половини ХХ століття, а також на ймовірних літературних тотожностях у зображенні мегаполіса.

Захід відбувся в межах програми фестивалю науки, що триває у Львівському університеті впродовж травня 2026 року.