08.10.2024 р. відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури “Методологічні горизонти сучасного літературознавства”
08 жовтня 2024 року відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури “Методологічні горизонти сучасного літературознавства”. Олена Дунєва, аспірантка 2-го року навчання, представила доповідь на тему “Постіронічна рефлексія та саморефлексія персонажів крізь призму Нової щирості (на прикладі роману Донала Райана “The Spinning Heart”)”. Зокрема, авторка відзначила, що постіронічне прочитання роману Донала Райана “The Spinning Heart” є гарантією емпатії читача і занурення у глибоко емоційний тон авторського наративу. Постіронічне ставлення до власних та чужих негараздів у поєднанні зі щирими рефлексіями Нової щирості допомагає героям здійснити перший крок у подоланні психологічних травм і конфліктів, пов’язаних із ними, тобто визнати проблему та (у формі відвертого монологу) здійснити одкровення. У процесі аналізу сюжету пов’язані два концепти — “постіронія” і “конфлікт”, адже постіронічне ставлення персонажів є реакцією на конфлікт зовнішнього чи внутрішнього типу. Водночас, якщо щира рефлексія у формі монологу прирівнюється до “прийняття” у процесі психологічного розвантаження персонажа, то й постіронічну рефлексію визначено як шлях до подолання конфлікту. У контексті дослідження проаналізовано 87 постіронічних реплік персонажів (постіронічно маркованих) на композиційному та мовностилістичному рівнях як характерну особливість авторського постіронічного письма Донала Райана в романі “The Spinning Heart”. О. Дунєва відзначила, що для кожного з персонажів роману характерна постіронічна саморефлексія в поєднанні з принципами Нової щирості, коли герой відверто зізнається у власних вадах, хибних життєвих рішеннях, одночасно засуджуючи і приймаючи себе. Саморефлексія персонажів роману Донала Райана з позицій постіронії та через принципи Нової щирості дає можливість виокремити певні риси, характерні для саморефлексії всіх вищезгаданих персонажів: роздуми над подіями власного трагічного життя і зробленими помилками, відверта самокритика, щире та емоційне переконання у власній недосконалості й помилковості обраного життєвого шляху, виправдання власних недоліків складними обставинами життя і дитячими психологічними травмами, прийняття себе з власними недоліками як єдиний шлях співіснування з собою.








