Пам’яті професора Леоніда Рудницького

З великим сумом ми дізналися про відхід у вічність професора Леоніда Рудницького
(8.9.1935 – 8.12.2024) – видатного вченого-літературознавця, україніста, ґерманіста,
компаративіста, громадського і культурного діяча, великого патріота України, співпраця з
яким становить дуже значну віху в новітній історії кафедри німецької філології ЛНУ ім. І.
Франка. Народившись у міжвоєнному Львові та покинувши з родиною у лихоліття Другої
світової війни Батьківщину, Л. Рудницький цілком присвятив себе дослідженню,
популяризації, пропагуванню України, її літератури та культури в Америці, Європі, світі. Ця
подвижницька діяльність, яка тривала майже 70 років, почалася із здобуття філологічної
університетської освіти в американській Філадельфії, захисті дисертацій у Мюнхені та Римі та
продовжилася у викладанні в університетах Пенсильванії, Мюнхена, Риму, Відня, а після
відновлення української державності і у Львові, Івано-Франківську, Києві. У широкій палітрі
літературознавчих студій професора Рудницького помітне місце займають дослідження
німецьких авторів XVIII-XIX ст. Будучи відірваним від української Батьківщини в період
Холодної війни, проф. Л. Рудницький зробив видатний, вільний від ідеологічного
викривлення внесок у дослідження знакових постатей та епох розвитку української
літератури в контексті загальноєвропейської культурної спадщини. Слід зокрема згадати
монументальне дослідження Іван Франко і німецька література / Друге уточн. і розш.
видання. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2002. – 239 с. ( = Українознавча
бібліотека НТШ. Число 10), яке поза сумнівом належить до найбільш ґрунтовних та
оригінальних франкознавчих праць (працю прорецензовано в Sakharov Y. Leonid Rudnytzky,
“Ivan Franko i nimetska literatura” / The Ukrainian Quarterly. A Journal of Ukrainian and
International Affairs. – 2008. – Vol. LXIV, Numbers 1-2. – p. 151–154; Захаров Ю. Неповторне
дослідження універсального генія: про працю Леоніда Рудницького “Іван Франко і німецька
література” / Америка. – Філадельфія, ПА. – 29. 3. 2008. – С. 19–20). Значну кількість
україно-, англо-, німецькомовних наукових праць зібрано в книзі Рудницький Л.І. Трьома
мовами для трьох культур / Упорядкув., автор приміток С.І. Хороб. Івано-Франківськ :
Місто НВ, 2020. 444 с.: іл. Ця книга, окрім її інтелектуального насичення текстами, цінна ще й
великою кількістю чудових світлин, які демонструють, наскільки славним, багатим на події
був життєвий шлях Леоніда Рудницького. На цих фото – зустрічі з безліччю славетних
достойників церкви, політики, науки, мистецтва, літератури, імена яких відомі як кожному
українцю, так і у світі. Л. Рудницький був директором програми Центрально- і
Східноєвропейських студій в університеті Ла Саль (США); головою Наукового товариства ім.
Шевченка в Америці (1989–2000); академіком НАНУ (з 1994); ректором Українського Вільного
Університету (1998–2004), президентом Світової ради НТШ. Заслуги Леоніда Рудницького
перед українською наукою та українством загалом засвідчують його звання почесного
доктора Львівського, Прикарпатського, Київського лінгвістичного університетів.
Наша кафедра з гордістю і вдячністю згадує насичену подіями, тісну співпрацю з проф.
Леонідом Рудницьким, зокрема в період його ректорства в УВУ у Мюнхені, результатом якої
стали регулярні Баварсько-українські конгреси ґерманістів, що відбувалися за великої
підтримки Фонду імені Ганнса Зайделя (Мюнхен). На світлинах – професори Л. Рудницький,
Б. Максимчук, Р. Бруннер, інші учасники одного з конгресів (жовтень 2003 року).
Неоціненну роль проф. Л. Рудницький відіграв у науковому становленні аспірантів як
нашої кафедри німецької філології, так і багатьох інших українських молодих науковців
завдяки можливості провадити студії у Німеччині. Автор цих рядків із теплотою згадує
захоплюючі лекції проф. Леоніда Рудницького в Українському Вільному Університеті та
Мюнхенському університеті імені Людвіґа та Максиміліана. Глибина лекцій, ерудиція
Професора вражала і зачаровувала. Назавжди запам’яталася широчінь і оригінальність
поглядів, вільне оперування енциклопедичними знаннями, неповторний стиль та шарм
викладу. Великодушність, надзвичайна людяність, шляхетність, доброта, відкритість – ці риси
професора Леоніда Рудницького назавжди залишаться у пам’яті тих, хто мав щастя і честь
бути знайомим із ним. Дякуємо Вам за все, пане Ректор!
Ю. Захаров