Викладання літератури: історія, традиції, досвід, перспективи

05 грудня 2024 року відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція “Шкільна літературна освіта: традиції і новаторство. ХІІ Волошинські читання”. Організатори конференції: Національна академія педагогічних наук України (Інститут педагогіки, відділ навчання української мови та літератури), Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Учасники конференції представили здобутки у викладанні літератури (української та зарубіжної) в контексті збереження і примноження традицій, започаткових у педагогічній спадщині Н. Волошиної. Відкриваючи конференцію, до учасників зваернулися Топузов Олег Михайлович, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, віце-президент НАПН України, директор Інституту педагогіки НАПН України; Ляшенко Олександр Іванович, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України, академік-секретар Відділення загальної середньої освіти і цифровізації освітніх систем НАПН України; Головко Микола Васильович, доктор педагогічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки НАПН України; Яценко Таміла Олексіївна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, головний науковий
співробітник відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України.
В ході роботи конференції були представлені важливі й актуальні проблеми викладання курсу літератури в закладі середньої та вищої освіти. Зокрема, учасники мали можливість прослухати доповіді Яценко Т. О., д-ра пед. наук, ст. наук. сп., гол. наук. сп. відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України (Шкільний курс літератури в реаліях Нової української школи: зміст та особливості вивчення); Гоголь Н. В., д-ра пед. наук, професора, зав. кафедри української мови, літератури та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка (Реалізація культурологічного підходу у змістовому наповненні сучасних підручників української літератури для 5-7 класів); Грицак Н. Р., д-ра пед. наук, канд. філол. наук, професора, зав. кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (Формування стресостійкості особистості учнів під час читання художньої книги в умовах сьогодення);
Пахаренка В. І., д-ра філол. наук, професора кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького (Здобутки і проблеми сучасного шкільного шевченкознавства) та багатьох інших учасників зацікавленої дискусії про проблеми і перспективи викладання літератури в сучасній школі.
Мацевко-Бекерська Л. В., д-р філол. наук, професор, зав. кафедри світової літератури, керівник Науково-методичного центру дослідження та викладання літератури Львівського національного університету імені Івана Франка запропонувала тему “Читач постцифрової доби у дзеркалі Метамодерну”. В доповіді був зроблений акцент на літературній освіті як одному з найбільш відповідальних гуманітарних проєктів, що активно моделює та забезпечує дискурс гуманності у школі. В контексті таких понять, як “інформатизація”, “е-технології”, “оцифрування”, “інформатична компетентність”, “цифрова культура”, “цифрове навчання”, “онлайн-педагогіка”, “гібридна педагогіка”, “цифрове покоління”, “І-покоління”, “І-генерація”, “покоління гаджетів” було представлене завжди важливе питання “як?” – для сучасної методики викладання літератури. Л. В. Мацевко-Бекерська запропонувала поміркувати над прийомами послідовного чи то повернення, чи то нового утвердження hard skills: після повного кола опанування soft skills слід замислитися про важливість
художнього тексту в його первинному значенні та призначенні – формуванні світу “образів та ідей” (Г. Костюк) у свідомості учня. Таке міркування зумовлюється передусім емоційним переживанням реальності першої третини ХХІ століття в домінанті Метамодерну. Актуалізація староримського принципу “animo videre” – “бачити душею” зумовлює потребу надати літературній освіті нової якості, позаяк література покликана вже не так візуалізувати культуру (через гнучку методичну систему вправного застосування інструментів навчання, розвитку, виховання), як створити новий когнітивний простір. Читання в добу Метамодерну передбачає формування метанавику самоідентифікації в нових (=інших) реаліях, про які ми
мало знаємо, однак які відчуваємо і переживаємо суголосно метамодерністичному настрою. В такому настрої сформована й поступово втілюється ідея Школи радості в системі літературної освіти в ЗСО України.
Методика викладання літератури для покоління “альфа” була представлена в контексті метамодернізму у призмі теорії поколінь з особливим акцентом на гострих проблемах, зумовлених повсюдною цифровізацією і технологізацією освітнього дискурсу.