28.02.2023 р. відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури «Методологічні горизонти сучасного літературознавства»

28 лютого 2023 року відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури «Методологічні горизонти сучасного літературознавства». Аспірант кафедри світової літератури Ольга Гречешнюк виголосила доповідь на тему «Культурно-історичний контекст подолання травматичного минулого (на прикладі новітнього німецькомовного роману поколінь)». У доповіді було проаналізовано процес «переосмислення минулого» в німецькомовному літературознавчому та суспільно-політичному дискурсі. Наголошується, що так зване подолання історичного минулого, яке виникло в німецькій культурі після Другої світової війни, актуальне й донині. На початку ХХІ ст. комплекс питань, як, скажімо, відповідальність людини перед історією, особиста відповідальність кожного індивіда у скоєних злочинах, повоєнні травми і як жити з ними далі, особиста вина людини, а також колективна вина тощо набуває нових смислів. Молоді покоління, що прийшли на зміну очевидцям тих жахливих подій, не дистанціюються від них, а, швидше, навпаки, приймають усю правду, особливо після падіння Берлінського муру в 90-х роках минулого століття: у книгарнях країни почали з’являтися друком романи поколінь письменників, у яких відкрито та без ілюзій зображена найжахливіша сторінка з історії Німеччини – Друга світова війна, націонал-соціалістичний режим Адольфа Гітлера та Голокост. Зокрема, йдеться про романи «Листи Павла» Моніки Марон, «На прикладі мого брата» Уве Тімма, «У нас все добре» Арно Гайгера та ін. Показано, що в таких романах на прикладі власних сімейних переказів автори порушують важливі питання щодо колективної вини та відповідальності німецького народу за злочини проти життя людей. Описуючи у творах життя щонайменше трьох поколінь однієї родини, письменники демонструють, наскільки змінюється світогляд і думки людей з часом та як це впливає на процес подолання історичного травматичного досвіду для цілої нації. Окрім цього, проаналізовано схожу ситуацію, яку ми спостерігаємо і в українському літературознавчому просторі протягом останніх двадцяти років. Ціла низка авторів порушують важливі історичні теми, в тому числі і їхнє переосмислення у своїх сімейних сагах, зокрема, йдеться про «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Дім для Дома» Вікторії Амеліної, «Люди в гніздах» Олега Коцарева та ін. Для детальнішого аналізу обрано роман С. Андрухович «Амадока» та виокремлено його ключові ознаки, які наголошують на актуальності такої літератури.

У засіданні наукового семінару (під керівництвом проф. Мацевко-Бекерської Л. В.) взяли участь проф. Бандровська О. Т., доценти Варецька С. О., Сенчук І. А., Тарасюк Я. П., асист. Коминська Н. І.