25 квітня 2023 року відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури «Методологічні горизонти сучасного літературознавства». З доповіддю на тему «Формування ідентичності дитини-мігранта в автобіографічному романі Майкла Ондатже «Кішчин дім» виступила аспірантка кафедри Василина Хома.

Доповідь присвячена аналізу формування ідентичності дитини-мігранта в автобіографічному романі «Кішчин стіл» канадського письменника шрі-ланкійського походження Майкла Ондатже. Період дитинства та юності, один із найважливіших етапів у житті людини, постає у творі як вирішальна стадія переходу до дорослості, а потреба юнацького самовизначення актуалізує проблематику дослідження з погляду формування особистості та інтеграції в чужий дорослий світ. Відтак метою даної розвідки є відтворення та реконструкція художньої картини ідентичності персонажа-мігранта, який подорожує зі Сходу на Захід, а також оцінка впливу місця перебування та оточення, зовнішніх факторів та обставин, що складають досвід еміграції дитини на шляху до становлення власного «Я». Для досягнення зазначеної мети використано низку методів: уважне читання (close–reading), студії ідентичності (identity studies), принципи постколоніальної критики,  біографічного і автобіографічного підходів у поєднанні з наратологічним аналізом.

У доповіді досліджено перехідний етап набуття ідентичності дитиною-мігрантом: центральний персонаж твору, підліток, знаходиться в подорожі зі Шрі-Ланки, колонізованої країни, до Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії, найбільшої вуХХ столітті колоніальної держави світу. Стверджується, що письменник вибудовує проекцію у власне дитинство з погляду дорослого і намагається передати власний досвід підліткової кризи ідентичності. Морська подорож і події на кораблі Оронсей, відтворені в романі, базуються на реальних спогадах автора, який здійснює внутрішню подорож у минуле, намагаючись реконструювати дитячі спогади, враження та переживання. Наголошується, що поняття «криза ідентичності», яка за Е. Еріксоном, є не катастрофою, а ключовим моментом розвитку, увиразнює складності соціальної самототожності та емоційно-особистісного розвитку персонажа перехідного віку.

Підсумовуючи, Василина Хома зробила висновок,  що досвід міграції в період становлення особистісної ідентичності підлітка, який об’єднує автора твору та його персонажів, по-перше, є вирішальним для стратегії адаптації людини до переселення і, по-друге, виступає важливим мотивом постколоніальної літератури, присвяченій долі мігрантів.