25.04.2024 р. відбулося засідання наукового семінару “Методологічні горизонти сучасного літературознавства”

25 квітня 2024 року відбулося засідання наукового семінару кафедри світової літератури «Методологічні горизонти сучасного літературознавства». Свої доповіді представили здобувачі наукового ступеня доктора філософії Ольга Тасмасис і Ярина Рега.
Ольга Тасмасис у доповіді «Історичне становлення детективного жанру» представила основні етапи становлення, формування та розвитку детективу. Зокрема, було відзначено, що модель детективного жанру, яку запропонував Е. По, включає такі елементи: злочин, покази свідків, логіка міркувань слідчого, встановлення особистості злочинця. Умовиводи слідчого є центральним елементом, від їхньої дотепності залежить художня цінність детективу. Злочинець є «замаскованим» так, що підозра на нього падає в
останню чергу, тому фінал твору завжди є неочікуваним. Були показані знакові постаті в історії детективу, зроблені деякі акценти на характерних ознаках цього жанру в різні історико-культурні періоди. О. Тасмасис проаналізувала деякі теоретичні праці, що визначили канон класичного детективу, а також наголосила на тому, що сьогодні літературознавчі студії детективного жанру є досить актуальними. Це можна пояснити
великою популярністю детективів і зміною вже усталених поглядів на літературний процес. Історія виникнення детективного жанру, його еволюція та особливості розвитку подають цікавий матеріал для осмислення проблеми співвіднесення жанру з певною художньою системою. Завдяки популярності детективного жанру загалом стало можливим формування різноманітних додаткових напрямків, яким притаманний синтез жанрових ознак. Аналізуючи художній текст, можемо зауважити, що відбувається
розмивання жанрових кордонів, коли на перший план починають виходити інші елементи чи герої детективу: жертва, злочинець, злочинний світ, поліцейська робота. Відбувається перетин з іншими жанрами: додавання елементів містики, фантастики, готики, що сприяє розвитку різновидів детективу.
Ярина Рега представила доповідь на тему «Творчість Петера Гандке у призмі постмодернізму». Було наголошено на тому, що у творчості Гандке активно використані прийоми інтертекстуальності та інтермедіальності. Це, своєю чергою, втілює зв’язки з історією мистецтв (Т. Гетцер), живописом (Ф. Швеглер, П. Сезанн, Ф. де Сурбаран, М. Бекманн), музикою (Й. С. Бах, Й. Гайдн, Ф. Шуберт, Дж. Кеш, Е. Бордон, Б. Ділан, «Біттлз»), спортом (З. Адамець, У. Льоріс, К. Мбаппе, Д. Педерсон), кінематографією (Л. Бонді, К. Шенкль, Ч. Чаплін, Б. Кітон, Р. Мітчем, В. Ален, А. Хічкок, Дж. Вейн, Дж. Стюарт, М. Казарес). Я. Рега показала деякі особливості прояву постмодерного світовідчуття П. Гандке, зокрема, зображення людини в сучасному світі, радше, відображення її загубленості. Скажімо, було акцентовано на втіленні віри письменника в те, що світ став багатошаровим, складним зі своєю об’єктивною реальністю та неузгодженнями, що і змушує людину постійно перебувати в пошуках власного місця у світі та відчувати розчарування через неможливість реалізації цієї ідеї. В доповіді була привернута увага до персонажів П. Гандке, яких теж спіткала така доля («Жінка-шульга», «1957», «Страх воротаря перед одинадцятиметровим», «Наруга над публікою», «Як п’яте колесо до воза» тощо): вони відкидають традиційні цінності, такі, наприклад, як любов, і заглиблюються в самоідентичність. Доповідачка зупинилася на деяких важливих аспектах непростої біографії та своєрідності творчого стилю австрійського письменника, лауреата Нобелівської премії.
Учасники засідання взяли участь у зацікавленій дискусії, чим спричинилися до подальшої праці здобувачів у дослідженні наукових тем.