“Каннський кінофестиваль: історія і сучасність”. Зустріч студентів французького відділення з журналісткою Катериною Сліпченко

3 жовтня студенти 3 і 4 курсів французького відділення поринули у дивовижний світ Каннського кінофестивалю. До нас завітала відома кінознавиця і журналістка Катерина Сліпченко, яка вперше побувала там ще у 2003 році. З того часу Катерина – єдина акредитована журналістка зі Львова і щороку з радістю та гордістю виконує свою репортерську роботу. Попри тексти журналістка вирішила згодом ділитися з своїми читачами та шанувальниками кіномистецтва світлинами, зробленими власноруч на пресконференціях. Отож студенти мали нагоду побачити живі емоції кінозірок без гламуру світських вечірок і дізнатися багато цікавої інформації щодо організації самого фестивалю і його значення для української кіноіндустрії.
Канни це не лише червона доріжка, вишукані сукні та аксесуари, дорогі готелі та автівки, а це запекла боротьба найкращих за «Золоту пальмову гілку». Минулого року окрім формальної підтримки, Україна також була помітною у різних програмах. У другому за значенням конкурсі “Особливий погляд” показали “Бачення метелика” Максима Наконечного. У двотижневику режисерів відбулася прем’єра фільму “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука. Цього року, на жаль, не було жодного українського фільму в основних програмах. Але, як багато вартувало прочитання Кетрін Деньов вірша нашої Лесі Українки “Надія” на церемонії відкриття фестивалю!
Цьогоріч на Каннському кінофестивалі відбулася також прем’єра документального фільму «Звідки куди» польського режисера Мачека Хамела про евакуацію українських біженців після початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року. У конкурсі короткометражних фільмів показували фільм української режисерки Анастасії Солоневич і польського режисера Дам’яна Коцура “Як це було”.
Катерина неодноразово наголошувала студентам, що мова – це зброя! До речі, питання ми навмисне ставили французькою і подекуди відповіді лунали теж двома мовами. Як зазначили студенти, такі зустрічі надихають, відкривають залаштунки та ще раз запевнюють, що мрії здійсненні. Ще 20 років тому Катерина і гадки не мала, що саме так їй пощастить!