Живописна Україна у прозі Шевченка і Гоголя: специфіка візуальних маркерів

Засідання методологічного семінару «Читати. Досліджувати. Навчати»
Науково-методичного центру дослідження та викладання літератури

07 березня 2023 року відбулося засідання методологічного семінару «Читати. Досліджувати. Навчати» Науково-методичного центру дослідження та викладання літератури, присвячене вшануванню генія української культури Тараса Шевченка. Леся Станіславівна Генералюк, український літературознавець і мистецтвознавець, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник відділу слов’янських літератур Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, представила доповідь «Живописна Україна у
прозі Шевченка і Гоголя: специфіка візуальних маркерів». Леся Генералюк одразу визначила координати того ментально-оцінного простору, які репрезентують Тарас Шевченко і Микола Гоголь в українській культурі: «Проблема впливу двох геніїв на процеси національної ідентифікації у двох країнах досить широка, як і проблема українського культуртрегерства в росії, котре зумовило інтерференцію різних етнічних картин
світу. Прикрі наслідки цієї інтерференції нині спостерігаємо не тільки в розмитості форм позиціонування широких мас в Україні, але й у залежності росіян від матричного духовного потенціалу українства, у соціокультурних та геополітичних процесах. Українці Микола Гоголь і Тарас Шевченко формували матрицю не тільки двох літератур, а ширше – двох культур. Якщо вся російська література виросла «з шинелі Гоголя», а етноконцепти в його формулюванні інтегрувала вся українська культура, то Шевченко, якого Бунін вважав «окрасою російської літератури», активно впливав і на російське образотворче мистецтво. Саме з офортів «Живописної України» та пізніх його акватинт, за котрі він отримав звання академіка, виросла, як зазначав
історик російського мистецтва О. Сидоров, уся російська офортна школа. Факт не настільки крилатий, як теза про гоголівську шинель, однак саме Шевченко своєю творчістю художника й ігноруванням канонів значною мірою вплинув на руйнування російського ортодоксального академізму, відкрив дорогу передвижництву (відомий «бунт чотирнадцяти» в 1863 році)». В доповіді були представлені особливості стилю кожного митця з позицій націєтворення та закорінення важливих суспільно-історичних і мистецьких констант, простежені закономірності творення цілісного образу України – як словесного, так і малярського, показана особлива
колористика в малюванні України.
Під час обговорення Леся Генералюк проаналізувала відмінності асиміляції Шевченка і Гоголя в середовище Петербурга, наголосила на принципово важливих аспектах світогляду обох авторів, прокоментувала специфіку сприймання образу України у французькомовних перекладах, висловилася про причини традиційного сприймання Шевченка і Гоголя в дискурсі світової культури, а також у контексті розуміння національного характеру українця. Окрема увага була зосереджена на живописному зображенні храмів. Керівник семінару проф. Лідія Мацевко- Бекерська відзначила важливість та актуальність інтермедіальних досліджень д.ф.н. Лесі Станіславівни Генералюк, її наукову відвагу та виразну «чорно-білу» парадигму оцінок, що полягають у максимальній щирості, в готовності досліджувати найбільш складні проблеми
національної культури, особливо в контексті символів Великої визвольної війни.
Учасники семінару висловили щиру вдячність колегам, які боронять Україну на фронтах – викладачам Львівського університету, зокрема, факультету іноземних мов, та Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України (к.ф.н. Олександові Михеду та д.ф.н. Олесеві Федоруку), завдяки відвазі й громадянському подвигу яких може тривати науковий пошук, здійснюватися освітній процес і плануватися майбутнє у мирній Україні.
У засіданні методологічного семінару взяли участь доценти Варецька С. О., Кохан Р. А., Кушнір І. Б., Маєвська О.Т., заступник декана факультету іноземних мов доц. Татаровська О. В., аспірантка кафедри світової літератури Ніколенко К. С., вчителі закладів середньої освіти м. Львова.