Прагматика лексичних запозичень в іспанській мові
Тип: На вибір студента
Кафедра: французької та іспанської філологій
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
5 | 3 | Залік |
Лекції
Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
5 | 32 | Цимбалістий І. Ю. | Іні31 |
Опис курсу
Запозичення – природний наслідок встановлення економічних, політичних, культурних зв’язків з іншими народами, коли разом з реаліями і поняттями приходять слова, що їх позначають. До зовнішніх, позамовних причин запозичення слів однієї мови іншою слід віднести наявність політичних, економічних і культурних зв’язків між народами. Природно, що інтенсифікація або, навпаки, ослаблення зв’язків одного народу з іншим відбиваються на процесі мовного взаємовпливу.
Значна частина словникового складу сучасної іспанської мови є запозиченою з інших мов. При чому час, шляхи запозичення, асиміляція такої лексики є дуже різними. Деякі із запозичених слів уже настільки зріднилися з мовою-реципієнтом, що повністю асимілювалися у ній, інші залишилися незмінними, а деякі перебувають у тривалому процесі поетапної адаптації.
Мета вивчення дисципліни: ознайомити студентів з лексичними запозиченнями та шляхами їх адаптації у сучасній іспанській мові.
Основні завдання курсу:
– ознайомити студентів із поняттям «запозичення», найбільш ефективними методами досліджень адаптації запозичень у мові-реципієнті.;
– дати основні знання про запозичення, мовні та позамовні чинники їхнього проникнення в інші мови; розглянути іншомовні запозичення в історичному ракурсі;
– ознайомити студентів з різними видами запозичень;
– розширити знання студентів про основні етапи та способи адаптації англійських запозичень у сучасній іспанській мові.
Після вивчення курсу студенти повинні
• знати:
основні поняття та термінологію; методи та основні напрямки дослідження лексичних запозичень; специфіку інтегрування запозичень у лексичний фонд іспанської мови;
• вміти:
визначати об’єкт дослідження, володіти основними методами досліджень, класифікувати запозичення за походженням та формальними ознаками; визначати ступінь їх інтегрованості в іспанській мові шляхом аналізу їхньої адаптації на фонетичному, орфографічному та морфо-синтаксичному мовних рівнях.
Рекомендована література
1. Huyke Freiría I. Anglicismos en el vocabulario culto de San Juan. – San Juan : Universidad de Puerto Rico, 1974. – P. 117–139.
2. Fernández-Sevilla J. Neología y neologismo en el español contemporáneo. – Granada : Editorial Don Quijote, 1982. – 44 p.
3. Gómez Torrego L. El léxico en el español actual: uso y norma. – Madrid : Arco/Libros, 1995. – 384 p.
4. Guerrero Ramos G. Neologismos en el espaсol actual. – Madrid Arco Libros, 1997. – 52 p.
5. Lorenzo E. El español de hoy, lengua en ebullición. – Madrid : Gredos, 1980. – 284 р.
6. Martín-Gamero S. La enseñanza del inglés en España desde la Edad Media hasta el siglo XIX. – Madrid: Gredos, 1961. – 300 p.
7. Pratt C. El anglicismo en el español peninsular contemporáneo. – Madrid: Gredos, 1980. – 276 p.
8. Seco M. El léxico de hoy. – Madrid : Comunicación y lenguaje, 1997. – P. 183–184.
9. Stone H. Los anglismos en España y su papel en la lengua oral. – Madrid : Gredos, 1957. – P. 141–142.
Допоміжна
1. Diccionario de la lengua española / Real Academia Española. – Madrid: Espasa Libros, S.L.U., 2001. – 2448 p