Опис курсу

У освітній компоненті «Особливості жіночого франкомовного письма ІІ половини ХХ століття» розкрито актуальні проблеми лінгвопрагматики франкомовного жіночого дискурсу на матеріалі художніх творів. Розглянуто ґенезу даного дискурсу, фактори його становлення й основні оповідні стратегії кооперативного типу (емотивності, умовної діалогічності, автентичності). Подано детальний аналіз структури цих стратегій, механізмів їх реалізації через лексико-стилістичні та графічні засоби. Розглянуто реалізацію стратегії емотивності крізь призму метафоризації концептосфери “Людина” й актуалізації спектру емоцій через лексику фамільярного регістру та графічні засоби маркування тексту. Викладено аналіз стратегії умовної діалогічності, яка ґрунтується на використанні розмовного регістру лексики та парентетичних конструкцій, а також стратегії автентичності, яка здійснюється через вживання іншомовних слів, різних типів референцій, цитат, підсилених графічно у візуальному плані.

Після завершення навчання здобувач вищої освіти буде:
знати:
1. Соціокультурні, філософські та історичні обставини виникнення феномену жіночого письма у французькій літературі ХІХ‒ХХ-го століть;
2. Парадигму підходів до визначення понять «жіночої літератури», «жіночого письма», «жіночого тексту»;
3. Основні критерії тематичної, жанрової та стилістичної типологізації французької літератури ХІХ‒ХХ-го століть;
4. Основні літературні персоналії французької літератури ХІХ‒ХХ-го століть, визначальні біографічні віхи їхньої діяльності та знакові твори;
5. Поняття та основні типи оповідних стратегій, які використовуються франкомовному жіночому письмі ХІХ‒ХХ-го століть;
6. Мовні засоби реалізації стратегії емотивності у жіночому тексті;
7. Комунікативну значущість стратегій діалогічності й автентичності у франкомовному жіночому письмі ХІХ‒ХХ-го століть.
вміти:
1. Визначати конститутивні елементи жіночого дискурсу, втілені в окремих художніх текстах;
2. Здійснювати дискурсивний та наратологічний аналіз художнього тексту;
3. Виокремлювати стилістичні, синтаксичні та графічні засоби, які сприяють комунікативній ефективності художнього тексту франкомовної жіночої літератури ХІХ‒ХХ-го століть;
4. Застосовувати комунікативно-концептуальний підхід до тексту з метою визначення когнітивних констант жіночого письма;
5. Опанувати методи лінгвістичного аналізу, спостереження та синтезу у роботі з корпусом художніх текстів.

Освітня компонента передбачає формування у здобувача вищої освіти таких загальних та фахових компетентностей, визначених освітньою програмою:
ЗК 3 Здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел.
ФК 2 Здатність осмислювати літературу як полісистему, розуміти еволюційний шлях розвитку вітчизняного і світового літературознавства.
ФК 7 Здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в обраній галузі філологічних досліджень. ФК 8 Усвідомлення ролі експресивних, емоційних, логічних засобів мови для досягнення запланованого прагматичного результату.

У результаті вивчення освітньої компоненти здобувач вищої освіти повинен досягти таких програмних результатів навчання, визначених освітньою програмою:
ПРН 6 Застосовувати знання про експресивні, емоційні, логічні засоби мови та техніку мовлення для досягнення запланованого прагматичного результату й організації успішної комунікації.
ПРН 8 Оцінювати історичні надбання та новітні досягнення літературознавства.
ПРН 10 Збирати й систематизувати мовні, літературні, фольклорні факти, інтерпретувати й перекладати тексти різних стилів і жанрів (залежно від обраної спеціалізації).
ПРН 11 Здійснювати науковий аналіз мовного, мовленнєвого й літературного матеріалу, інтерпретувати та структурувати його з урахуванням доцільних методологічних принципів, формулювати узагальнення на основі самостійно опрацьованих даних.
ПРН 15 Обирати оптимальні дослідницькі підходи й методи для аналізу конкретного лінгвістичного чи літературного матеріалу.