Опис курсу

Інфекційні хвороби глибоко закорінені в колективній пам’яті. Тож художня література слугує важливим засобом осмислення епідемій чи пандемій (холери, чуми, грипу, СНІДу чи корони) як загрози людству. Літературні твори розглядають хвороби з різних перспектив, уможливлюють читачам усвідомлення далеких подій із пізнавальною метою, як застереження чи як утішання. Німецький філософ Петер Слотердайк назвав хвилі чуми, які особливо часто лютували поміж XIV і XVII століттями, «останніми порівняльними величинами, на які ми можемо покликатися». Художня література в цьому зв’язку відіграє важливу культурологічну роль. «Замість великої оповіді про постійний прогрес медицини й її зростаючий раціоналізуючий вплив на епідеміологічну політику державних інституцій постає питання про суспільно сформовані реакції на збудження, спричинені епідеміями», – наголошує Рудольф Кезер. Тому літературні зображення епідемій інтерпретуються здебільшого у соціально-суспільному контексті. Літературу розуміють при цьому як складову суспільного комунікаційного процесу, за допомогою якого суспільство реагує на патогенні ситуації. Оповідні тексти репродукують межу між внутрішнім і зовнішнім суспільства, працюючи з дихотомією здорового і хворого або неінфікованого і інфікованого, завдяки чому вони набувають потенціалу стабілізувати суспільство. У сучасній ситуації пандемії такі літературні твори видаються особливо актуальними, осмислюючи проблемні комплекси: стійкість/спокій чи злість та паніка, суспільна відповідальність чи заперечення очевидного, самотність, соціальна дистанція чи святкування пандемії, здоров’я/життя чи смерть, масова смертність/пам’ять про жертв пандемії. За час пандемії коронавірусу з’явилася так звана «Corona-Literatur“ з відповідними жанрами і поетикою зараження.

У курсі розглядаються твори світової літератури (в перекладі німецькою мовою) і сучасної німецької «корона-літератури», зокрема:

• Повість «Смерть у Венеції» Томаса Манна («Der Tod in Venedig» von Thomas Mann, 1911);
• Роман «Чума» Альбера Камю («Die Pest» von Albert Camus, 1947);
• Повість «Корона» Мартіна Маєра («Corona» von Martin Meyer, 2020);
• Роман «Юдіт і Гамнет» Меґґі О’Фаррел («Judith und Hamnet» von Maggie O’Farrell, 2020);
• Роман «Про людей» Юлі Це («Über Menschen» von Juli Zeh, 2021);
• Роман в листах «Утіха. Листи до Макса» Теа Дорн («Trost. Briefe an Max» von Thea Dorn, 2021);
• Корона-ритми поезії періоду пандемії;
• Фільм «Зараження», 2011 («Contagion», 2011).

Завданнями навчальної дисципліни є:

• Осмислення поняття «пандемії»;
• Відстеження епідемічних наративів з історико-культурної перспективи;
• Тлумачення пандемії як наукового виклику, кризи, шансу?;
• Окреслення естетики вірусу;
• Окреслення поетики літератури про коронавірус (Corona-Literatur);
• Аналіз романів, оповідань, поезії, які інтерпретують пандемію.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

• Літературну історію епідемій і пандемій;
• Поетику літератури, присвяченої коронавірусу;
• Наративні концепти пандемії;
• Специфіку романного розповідання пандемії;
• Розуміти поняття «Corona-Literatur», «Krankheitsnarrativ», «Pandemie-Tagebücher», «Poetik der Infektion».

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен вміти:

• Застосовувати сучасні методи аналізу тексту до літературних творів про пандемії;
• Аналізувати буденні явища, пов’язані з пандемією, використовуючи літературний матеріал;
• Оцінювати небезпеки і шанси надзвичайних ситуацій.